Світ, що змінився за мить
24 лютого 2022 року повномасштабна війна не спитала чи готові ми, вона просто прийшла в наш дім. Як і мільйони українців, я прокинулася в іншій реальності — повній страху, невизначеності та болю. Психіка перейшла в режим збереження сил, але на плаву тримала знайома структурована робота і відповідальність перед своєю сім’єю та нашими партнерами, бо офіс DVV International в Україні не припиняв функціонування ні на тиждень. Мій розум відмовився сприймати те, що колись допомагало мені розслабитись — музику, фільми чи книги. Увесь мій інформаційний простір і психологічний стан формувала стрічка новин у телеграм-групах, нескінченні оновлення подій, моніторинг ситуації. У цьому хаосі було важко знайти опору, відчуття хоч якоїсь стабільності.
Порятунок у знаннях: як навчання стало моєю опорою
Коли перший шок від війни трохи вщухнув, я почала шукати шляхи, як хоч частково залишитися у звичному ритмі життя. Перше, що спадало на думку — це отримання якоїсь психологічної допомоги. На щастя, у 2022 році онлайн-пропозиція таких груп та курсів була велика і часто або безкоштовна, або за невеликі кошти. Я записалася на курс із психологічної самопідтримки. З часом я почала помічати, що структуроване навчання з викладачем та у групі допомагає мені не лише підтримувати себе емоційно, а й загалом відволіктися. За перший рік повномасштабної війни я пройшла кілька курсів із психології та арттерапії, у другий вивчала історію української літератури, опановувала малювання олівцем. Частину занять доводилося слухати у бомбосховищі, ховаючись у коридорі чи ванній кімнаті під час обстрілів та повітряних тривог. Це стало для мене своєрідними «ліками»: вивчення чогось нового відчуття контролю над своїм життям, можливість розвиватися і планувати майбутнє, навіть коли навколо панував хаос.
Не я одна: чому українці масово почали навчатися
Вже перші місяці повномасштабної війни показали: не лише я використовую навчання як спосіб справлятися з реальністю. Мої колеги та друзі теж шукали підтримку у знаннях — хтось навіть записувався на онлайн-групи психологічної допомоги, які пропонували наші партнери, центри навчання і освіти дорослих. З часом вони поверталися до вивчення мов, зараз опановують нові професійні навички, розвивають свої хобі. Це досі дає можливість відчувати себе продуктивним, мати певну структуру в повсякденному житті.
Підтримка навчання стала помітною і на рівні суспільства. Українці записувалися на безкоштовні онлайн-курси, користувалися освітніми платформами, що відкрили доступ до своїх ресурсів. Попит на знання різко зріс, і це стало ще одним глобальним підтвердженням того, що я спостерігала у собі: навчання — це не просто здобуття нових навичок, це спосіб зберегти психологічну рівновагу в кризових умовах.
Освіта без кордонів: як центри навчання і освіти дорослих вистояли під час війни
Попри повномасштабну війну, партнерські організації DVV International в Україні не просто продовжили свою діяльність, а й значно розширили її. Попит на навчання не зменшувався — курси швидко набирали групи, а подекуди навіть утворювалися конкурси на місця.
Особливо популярними стали програми психологічної підтримки, курси першої медичної допомоги, професійна перепідготовка. Однак не менш важливими були й курси розвитку особистості, громадянська освіта, мистецтво, мовні курси. Вони давали людям можливість не лише здобути нові компетенції, а й відчути підтримку однодумців, знайти спільноту, що допомагала впоратися з викликами війни.
Ці позитивні зміни в особистому сприйнятті знань знаходять своє підтвердження у реальних історіях тих, хто, незважаючи на складні обставини, знаходить у навчанні сили. Всі приклади свідчать про те, що освіта стає справжнім рятівним кругом навіть у найскладніші часи. Дмитро Куценко, ветеран, який навчався у Центрі освіти дорослих у Нікополі, виграв бізнес-грант та відродив родинну справу — садівництво. Галина Білоус, пройшовши курси з психології у ЦЕ — Центри Едукації у Львові, успішно використовує отримані знання у своєму бізнесі. Наталія Мальцева, внутрішньо переміщена особа, яка навчалася у Центрі освіти дорослих Полтавщини, виграла грант і започаткувала виробництво дієтичних ласощів. А Олена Смерека, слухачка онлайн-курсів Центру освіти дорослих «Перший» із Запоріжжя, розкрила свої внутрішні ресурси і тепер сама проводить тренінги та допомагає іншим. І таких історій десятки у кожному Центрі.
Урок війни: чому навчання — це не лише про знання
Навчання — це не універсальний метод подолання всіх труднощів війни, і не для всіх воно є дієвим інструментом. Проте для багатьох людей, зокрема й для мене, воно стало важливою опорою, способом повернути контроль над своїм життям, віднайти рівновагу та побачити перспективи.
А зараз я знову сідаю за підручник. До наступного понеділка треба здати домашнє завдання на курсі з комунікацій, який я розпочала минулого тижня. Бо навіть у темні та страшні часи війни життя триває, а знання — це те, що допомагає нам іти вперед.