8 квітня за підтримки Представництва DVV International відбулася неформальна зустріч між представниками українських та німецьких закладів освіти дорослих, під час якої учасники поділилися інформацією про поточну ситуацію в Україні, стан справ із наданням освітніх послуг для українських біженців у Німеччині, а також обговорили ідеї для співпраці.
На початку зустрічі менеджери центрів навчання та освіти дорослих з України поділилися досвідом життя та роботи в час війни. Так, деякі з українських центрів навчання та освіти дорослих поділилися, що під час війни переформатували свої курси під нагальні запити громадян. Наприклад, у Центрі навчання впродовж життя (м. Суми) у березні розпочався онлайн-проєкт із підтримки психічного здоровʼя, в межах якого всі охочі можуть узяти участь у семінарах двічі на тиждень. У Мережі центрів едукації «Це» (м. Львів) діє група психологічної підтримки для вимушено переселених Українців. Центр освіти дорослих Полтавщини проводить цикл тренінгів з арт-терапії в кризових ситуаціях. У Центрі освіти дорослих м. Нікополь проходять курси «Профілактика дистресу та вигорання під час воєнних дій» та «Подолання невідомості, страху та паніки. Ментальне та фізичне здоров’я в умовах війни». Індивідуальні та групові (сімейні) консультації проводить ГО «ЦНОД «Південь». Усі курси та тренінги відбуваються у супроводі кваліфікованих психологів та психотерапевтів.
Окрім психології, на базі центрів проводять і курси з тактичної медицини. У Центрі «Поділля-Соціум» (м. Вінниця) такі курси вдається проводити навіть в офлайн-форматі.
Також у ЦНОДах проводять дистанційні мовні курси, курси з основ кондитерської майстерності, тренінги з нутриціології та харчування в кризових умовах.
Крім того, в деяких центрах активно займаються волонтерством. Так, на базі ЦНОДу у м. Нікополь група волонтерів (серед яких випускники курсу крою та шиття) ще з перших днів війни почали шити корисні речі для ЗСУ, такі як устілки для взуття, аптечки, білизну, балаклави, рукавички-літинки і навіть «розгрузки» для бійців.
Менеджерка центру Ольга Пастушок поділилася хронологією подій: «Одразу, опанувавши паніку, ми 25 числа ми обладнали цех матеріальної бази і закупили тканину і розпочали пошив устілок для взуття нашим солдатам. Ми отримали дуже велике замовлення і 1550 штук пошили. Згодом настала необхідність шити сумки-аптечки кожному солдатові для медикаментів. Ми пошили 550 таких сумок. Люди, яких ми обʼєднували навколо цієї справи, не були професіоналами. Насправді, крім цілеспрямованості і духу, дехто навіть не вміли голку з ниткою тримати, не кажучи вже про те, щоб шити за машинкою. Їм потрібно було знати матеріальну базу, машинку, оверлок, оволодіти нею, вселяти голку з ниткою, підбирати нитки. Це все було паралельно з роботою».
Волонтерять і в інших закладах. За словами керівника Центру навчання впродовж життя м.Суми Юрія Петрушенка, співробітники приблизно третину частину часу витрачають на волонтерську діяльність: доставку продуктів, координацію розселення біженців. «До нас звертаються колеги, зокрема, по лінії освіти дорослих. От в Іспанії у Центрі освіти дорослих прийняли із Сум біженців. Колись я познайомився на конференції від Євпропейської асоціації. Вони написали, що готові прийняти із України 30 чоловік. І ми туди відправили. Зараз вони у Каталонії. У Німеччину від нас поїхали. У нас був спільний проєкт із Целлє (він ще не розпочався, але тривала активна підготовка до запуску). Там людей приймали працівники місцевого ЦНОДу. Є багато речей, які координуєш саме через звʼязки із європейськими центрами освіти. І це теж така робота, яка займає час».
Директор Представництва DVV International в Україні Олег Смірнов ще на початку зустрічі зазначив: «Ми з перших днів дивилися не тільки на те, що можуть робити наші партнери, але й дуже критично дивилися на те, що ми могли робити. І, звичайно, в цих умовах ми або персонально доєднувалися до волонтерських ініціатив, які були в тих містах, де ми знаходилися. Також ми достатньо критично подивилися на те, що ми можемо зробити з точки зору підтримки наших громадян за кордоном. Тут я дуже вдячний тому, як люди в різних країнах світу, в тому числі Німеччині, сприйняли цю трагедію, наскільки швидким був відгук на персональному рівні, наскільки народні університети швидко відреагували й наскільки сьогодні запроваджені певні державні програми, які надають підтримку тимчасовим, сподіваюсь, біженцям з України в Німеччині».
Пізніше німецькі колеги виступили з короткими доповідями про становище українських біженців у німецьких містах.
З боку німецьких колег прозвучало багато слів підтримки українським партнерам, які в міру можливостей продовжують працювати у своїй сфері. «Я особисто дуже співчуваю вам у цій ситуації і з великою повагою дивлюся на те, як поводяться українці, як вони це переживають. І також дуже підтримую вас», зазначила представниця університету Франкфурта-на-Одері пані Крістен.
У багатьох народних університетах діють мовні, адаптаційні курси для біженців з України та навчальні програми, які допомагають розібратися з особливостями документообігу в Німеччині. А також у більшості центрів українці, які знають німецьку та/або англійську мову, можуть доєднатися до низки освітніх програм, як-от курси кулінарної майстерності, дискусійні клуби та багато інших.
Німецькі колеги зауважили, що для українців більш актуальними мають стати саме «вітальні» навчальні програми замість інтеграційних із перспективою довгострокового перебування в Німечинні. Адже згідно з місцевим опитуванням, близько 80 відсотків українських біженців планують повернутися додому.
«Мені здається, що нам важливо розвинути сердечну культуру привітності, а не культуру інтеграції. Це важко для німців, адже ми вже розвинули таку програму інтеграції. Нам важливо розвинути культуру привітності для тих, хто прибув до Німеччини на невизначений час. Мені здається, що це жорстоко – пропонувати людям, які хочуть повернутися додому, інтеграційний курс до німецької системи», – додала представниця народного університету Фрехена пані Лакс.
За результатом зустрічі, учасники обговорили низку ідей для подальшого втілення.
Серед них, зокрема, ознайомлення українців за кордоном через мережу німецьких народних університетів із можливостями українських центрів навчання та освіти дорослих та інших провайдерів. З-поміж інших ідей – організувати курси для поліпшення міжнаціонального взаєморозуміння та боротьби зі стереотипами для громадян обох країн. Реалізація першої ідеї вже розпочалася.
Дякуємо українським партнерам за стійкість духу і працю всупереч складним обставинам, а також висловлюємо подяку німецьким партнерам за всю ту підтримку, яку вони надають громадянам України, що змушені були залишити свої домівки.
Top
Print